Найпоширеніші питання громадян та відповіді на них

► Який склад місцевого загального суду?

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів. Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов'язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.

► Яка компетенція Білопільського районного суду Сумської області?

Білопільський районний суд Сумської області є місцевим загальним судом. У відповідності до ст. 22 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Так ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

▪ адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

▪ усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

▪ усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

▪ адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, вищепередбачених пунктами 1-3.

► Як ініціювати цивільну справу у місцевому суді?

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Перед тим, як звернутись до місцевого суду із заявою слід ознайомитись з найбільш важливими статтями Цивільного процесуального кодексу України.

Для ініціювання цивільної справи у суді, особа звертається до суду з позовом (якщо позовне провадження) чи заявою (якщо наказне чи окреме провадження). Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу України, та не пізніше наступного дня передається визначеному автоматизованою програмою судді.

► Які справи підвідомчі судам у цивільному процесі?

В порядку цивільного судочинства, суди першої інстанції розглядають справи про захист порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Також суд розглядає спори, що виникають із інших правовідносин, якщо розгляд таких справ не віднесено законом до інших правил судочинства. Суд також розглядає справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

► Що таке позовне, наказне та окреме провадження?

Суд розглядає справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Позовне провадження – це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження – участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача, з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин. Оскільки особа, яка вважає себе власником порушеного або оскарженого права, звертаючись до суду, шукає у суді захисту порушеного права і просить суд розглянути спір, що виник, з порушником права в передбаченому законом процесуальному порядку, то звернення даної особи до суду одержало назву позову, а провадження за цим зверненням — позовного провадження. Позовній формі захисту властива не тільки форма звернення до суду, але і порядок звернення до суду, а також однаковий порядок розгляду спору. У цьому і полягають процесуальні гарантії права на судовий захист. Позовне провадження є основним видом провадження, яке притаманне цивільному процесу з давніх часів.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. У випадках, встановлених законом, до суду із заявою про видачу судового наказу можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина перша статті 45, частина друга статті 95 Цивільного процесуального кодексу України).

Перелік вимог, визначених частиною першою статті 96 Цивільного процесуального кодексу України, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так судовий наказ може бути видано, у разі якщо:

▪ заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

▪ заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

▪ заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

▪ заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

▪ заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

▪ обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

▪ надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

▪ визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

▪ усиновлення;

▪ встановлення фактів, що мають юридичне значення;

▪ відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

▪ передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

▪ визнання спадщини відумерлою;

▪ надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

▪ примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

▪ розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

► У якому складі суду проходить розгляд цивільних справ?

У першій інстанції всі цивільні справи розглядаються професійним суддею одноособово. Судом у складі одного професійного судді та двох народних засідателів розглядаються справи щодо:

▪ обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

▪ визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

▪ усиновлення;

▪ надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

▪ примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

У судах вищих інстанцій розгляд цивільних справ здійснюється професійними суддями колегіально.

► Як правильно оформити і подати позовну заяву?

Від того, наскільки вірно ви напишете позовну заяву, залежить чи візьмуть її до розгляду і наскільки ви зможете згодом, уже в судовому засіданні, розраховувати на задоволення ваших вимог. Тому слід ознайомитись із інформацією, що наведена нижче і яка міститься у Цивільному процесуальному кодексі України, та запам’ятати, що в позовній заяві має бути дуже чітко сформульовано вимоги до відповідача, які б ви хотіли мати задоволеними судом.

Позов пред’являється шляхом по¬дання позовної заяви до суду першої інстанції в письмовій формі з дотриманням правил підсудності, передбачених Цивільним процесуальним Кодексом України. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити:

▪ найменування суду, до якого подається заява;

▪ ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

▪ зміст позовних вимог;

▪ ціну позову щодо вимог майнового характеру;

▪ виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

▪ зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

▪ перелік документів, що додаються до заяви.

В кінці позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Суму та реквізити для сплати судового збору можна з’ясувати у суді, до якого подається позовна заява, або на веб-сайті цього ж суду. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, то до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, якщо такі є. Не подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Позовну заяву можна подати до суду особисто через канцелярію суду або надіславши поштою. Про відкриття провадження або про відмову у відкритті провадження суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження зазначається дата проведення попереднього судового засідання у справі. А якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 Цивільного процесуального кодексу України, або не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

► У які терміни має бути підготовлено і розглянуто цивільну справу?

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою статті 122 Цивільного процесуального кодексу України, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Пореднє судове засідання у справі має бути призначено і проведено протягом 10 днів з дня відкриття провадження у цій справі. Необхідно зазначити, що попереднє судове засідання не є обов'язковим, питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.

Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

► Як визначити останній день закінчення процесуальних строків?

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк обчислюється роками, то він закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Наприклад, трирічний строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні, початок перебігу якого припадає на 4-те липня 2009 року (це наступний день набрання ним законної сили), закінчується 4 липня 2012 року. Аналогічно, якщо строк обчислюється місяцями, він закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо строк визначено днями, він закінчуєтьця через визначену кількість днів в останній день строку. Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Наприклад, це означає, що строк, на який зупиняється провадження у справі у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, кримінального чи адміністративного судочинства, закінчується на наступний день після набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Можна також виділити загальні правила визначення закінчення строків:

▪ останній день строку триває до 24 години. Крім даного загального правила щодо моменту закінчення строку, ч.5 ст.70 Цивільного процесуального кодексу України закріплює особливості закінчення строку, пов’язані з вчиненням процесуальних дій в суді. В даному випадку, строк закінчується із закінченням робочого часу.

▪ незважаючи на те, що ч.2 ст.70 Цивільного процесуального кодексу України вказує лише на строк, обчислюванний місяцями і визначає, що, якщо закінчення строку припадає на такий місяць, що відповідного числа немає, строк закінчується в останній день цього місяця; очевидно, дане правило має застосовуватись при закінченні строку, що обчислюється роками та днями. Наприклад, якщо закінчення строку в один рік припадає на 29 лютого, то цей строк закінчується 28 лютого о 24 годині;

▪ якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Поняття вихідного, святкового та іншого неробочого дня визначені у Кодексі законів про працю України. Відповідно до вказаного Кодексу при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні якщо він не визначенний законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженним з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Святковими днями віповідно до ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України є: 1 січня - Новий рік; 7 січня-Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Іншими неробочими днями відповідно до Кодексу законів про працю України є дні релігійних свят: один день (неділя) – Пасха (Великодень) та один день (неділя) - Трійця.

Частина 6 статті 70 Цивільного процесуального кодексу України закріплює винятки із загального правила, щодо випадків, коли здійснення процесуальних прав або виконання обов’язку пов’язується із поданням заяви, скарги чи іншого документу, матеріалів або грошових коштів, і дана особа не встигає вчинити цю дію в останній день строку. У такому разі особа може здати відповідну заяву, скаргу, інші документи, матеріали, грошові кошти на пошту чи передати іншими відповідними засобами зв’язку до 24 години цього дня; отримати документ, що посвідчує цю дію (наприклад, поштова квитанція). В такому разі строк не вважається пропущенним.

► Хто може надати громадянину правову допомогу у суді при розгляді цивільної справи?

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. До осіб, які надають правову допомогу при розгляді цивільної справи у суді, відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України відносяться адвокати та інші фахівців у галузі права. Їх правовий статус істотно відрізняється.

Згідно ст. 56 Цивільного процесуального Кодексу України особа, яка надає правову допомогу, має обмежені права:

▪ знайомитися з матеріалами справи,

▪ робити з них витяги,

▪ знімати копії долучених до справи документів,

▪ бути присутнім у судовому засіданні.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

► Який існує строк для звернення з позовом до суду про вирішення трудового спору?

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей строк застосовується і при зверненні до суду вищого за підлеглістю органу або прокурора.

► Що означає позовна давність?

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільний кодекс України встановлює два види позовної давності: загальна позовна давність та спеціальна позовна давність. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується у всіх випадках, за виключенням тих, щодо яких законом передбачені спеціальні строки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

▪ про стягнення неустойки (штрафу, пені);

▪ про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

▪ про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 Цивільного кодексу України);

▪ у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 Цивільного кодексу України);

▪ про розірвання договору дарування (стаття 728 Цивільного кодексу України);

▪ у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 Цивільного кодексу України);

▪ про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 Цивільного кодексу України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.