Відповідальність батьків за невиконання своїх обов’язків

Саме найдорожче, що дають дитині батьки - це життя. Діти народжуються щоб жити в любові, турботі, в належному догляді та вихованні, але не всі батьки є гідним прикладом для дітей іноді діти для батьків це засіб для отримання коштів від держави щоб задовольнити свої особисті потреби, а діти…?

 Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми завжди були важливими й актуальними. Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 59 Закону України «Про освіту», в якій зазначено, що:

-  виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості;

-  на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини;

-  батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної мови, регіональних мов або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Слід зауважити, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.

Зокрема, адміністративна відповідальність полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного (17 грн.) до трьох (51 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 КУпАП).

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох (34 грн.) до чотирьох неоподатковуваних (68 грн.) мінімумів доходів громадян.

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 КУпАП).

Нажаль, статистика притягнення до адміністративної відповідальності батьків, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей невтішна. Лише  у 2016 році Білопільським районним судом Сумської області розглянуто 123 матеріали за ст. 184 КУпАП, що становить 21,7% від загальної кількості справ про адміністративні правопорушення, які були розглянуті судом за вказаний період. 

Крім цього, за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки передбачена кримінальна відповідальність за статтею 166 Кримінального кодексу України. До речі, санкція частини першої даної статті передбачає обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Також, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (стаття 164 Сімейного кодексу України).

Батькам також не слід забувати про те, що вони несуть відповідальність за вчинки своїх дітей (статті 1178–1183 Цивільного кодексу України), зокрема, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.

У разі відсутності у неповнолітньої особи (з 14 до 18 років) майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

У випадку вчинення адміністративного правопорушення особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, якщо у неї відсутній самостійний заробіток, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють (ч. 2 ст. 307 КУпАП).

Таким чином, основний тягар за виховання, спілкування та відповідальність дітей лягає на плечі батьків.

Тож, щоб не допустити біди, батьки повинні цікавитись з ким товаришує їхня дитина, де проводить вільний час, чим захоплюється, куди ходить вечорами, в якому вигляді та стані приходить додому, а також безпосередньо вживати всіх заходів для забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх неповнолітніх дітей, адже саме це є запорукою того, що їм не доведеться бути притягнутими до будь-яких із зазначених вище видів юридичної відповідальності.

Заступник керівника апарату

Білопільського районного суду                                               Шматенко С.С.