Позбавлення батьківських прав – виключна міра.

Позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який може застосовуватися лише тоді, коли іншим способом захистити права дитини неможливо.

Підстави позбавлення батьківських прав визначені законом, зокрема, статтею 164 Сімейного кодексу України, згідно з якою мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

-  не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

-   ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини;

-   жорстоко поводяться з дитиною;

-   є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Сам процес позбавлення батьківських прав можна умовно поділити на 3 етапи:

1 етап – етап звернення з відповідною заявою до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав, про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав.

2 етап – звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

3 етап – виконання судового рішення про позбавлення батьківських прав.   

Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації проживання того з батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав.

При розгляді судом справ даної категорії обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав. При цьому, такий висновок не є обов’язковим для суду, а носить лише рекомендаційний характер. Суд може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що даний висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав тягне за собою і правові наслідки. Такими наслідками є припинення прав на дитину, які виникають на підставі факту спорідненості. Це означає, що особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права на дитину, наприклад, визначати місце її проживання, брати участь у вихованні дитини, спілкуватися з нею. Також втрачаються права, пов'язані з одержанням різного роду матеріальних допомог, пільг, право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Крім цього, статтею 167 Сімейного Кодексу України визначено, що якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість подальшого проживання в одному приміщенні.

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Іншими словами батьки, позбавлені батьківських прав, все одно зобов’язані утримувати свою дитину. Більше того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про  стягнення аліментів на дитину з боку таких батьків.

Нажаль, випадки позбавлення батьківських прав в Україні не рідкісні.

Лише Білопільським районним судом Сумської області у 2015 році розглянуто 12 справ даної категорії.

У 8 з 12 позовних заяв про позбавлення батьківських прав позивачі одночасно ставили питання  про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Заявниками у справах про позбавлення батьківських прав були:

- один із подружжя – 4 справи щодо позбавлення батьківських прав відносно 8 дітей;

- опікун (опікуни) дитини – 3 справи щодо позбавлення батьківських прав відносно 4 дітей;

- орган опіки та піклування – 3 справи щодо позбавлення батьківських прав відносно 3 дітей;

- особа, в сім’ї якої проживає дитина – 1 справа щодо позбавлення батьківських прав відносно 1 дитини;

- сама дитина – 1 справа.

Всі справи вказаної категорії були розглянуті з ухваленням рішень.

При цьому, рішень про задоволення позовних вимог – 9, а про відмову у задоволенні позовних вимог – 3.

В апеляційному порядку вказані рішення не оскаржувалися.

Підсумовуючи вищевикладене, слід наголосити на тому, що для служб у справах дітей та судових органів позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатньої та переконливої документальної бази, що характеризує особистість батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров’я та психічного розвитку.

Заступник керівника апарату

Білопільського ра