Прокурор не надав суду жодного належного та допустимого доказу вини обвинуваченого. Результат - виправдувальний вирок

25 вересня 2019 року Білопільським районним судом Сумської області ухвалено вирок, яким громадянина К. визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною  3 статті 368 КК України та виправдано у зв’язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Головуючий суддя – Терещенко О.І.

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за №584/218/16-к.

Для інформації: особа обвинувачувалася в тому, що будучи начальником відділу прикордонної служби «Нова Слобода» Сумського прикордонного загону, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою особистого збагачення, вимагав та отримав від громадянина України неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США, чим вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Заслухавши обвинуваченого, свідків, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв’язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Стороною обвинувачення не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого стороною обвинувачення суду не надано та під час судового розгляду не здобуто.