Прокурор не надав суду жодного належного та допустимого доказу вини обвинуваченого. Результат - виправдувальний вирок

23 липня 2018 року Білопільським районним судом Сумської області ухвалено вирок, яким громадянина К. визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та виправдано у зв’язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Головуючий суддя – Терещенко О.І.

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за №574/1376/16-к.

Для інформації: особа обвинувачувалася в тому, що 30 квітня 2016 року близько 03 год. 15 хв., рухаючись на автомобілі марки ВАЗ 2106, по проїзній частині вул. П. Попова, у с. Черепівка, Буринського району в напрямку с. Бошівка, Буринського району, Сумської області зі швидкістю близько 25 км/год., проявив неуважність під час керування транспортним засобом, не прийняв правильних управлінських дій та здійснив наїзд на пішохода, яка перебігала проїзну частину вулиці П. Попова. У результаті наїзду потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді: численних саден та синців тулубу, верхніх і нижніх кінцівок, скалкового перелому нижньої та верхньої лобкової кістки з обох сторін зі зміщенням, косого перелому гілки сидалищної кістки з незначним зміщенням. Тілесні ушкодження у виді скалкового перелому нижньої та верхньої лобкової кістки з обох сторін зі зміщенням, косого перелому гілки сидалищної кістки з незначним зміщенням відносяться до категорії середніх по ознаці тривалості розладу здоров’я більше ніж 21 день.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи в діях водія є невідповідність Правилам дорожнього руху України, а саме: п. 12.3, п. 10.1, що, на думку сторони обвинувачення, знаходилося в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши обвинуваченого, свідків, судово-медичного експерта, експерта-автотехніка, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв’язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Стороною обвинувачення не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування наявності причинного зв’язку між діями водія при керуванні автомобілем ВАЗ та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали, тобто отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У своєму вироку суд вказав, що стороною обвинувачення докази здобувалися вибірково, що є порушенням такої засади кримінального провадження як законність. Частина доказів здобута з порушенням вимог КПК України, а під час проведення слідчого експерименту були суттєво порушені права обвинуваченого

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого стороною обвинувачення суду не надано та під час судового розгляду не здобуто.